Post navigation

Хірургічне лікування катаракти у немовлят значно підвищує ризики розвитку глаукоми

 

Діти, які у віці немовлят перенесли хірургію катаракти, мають 22% ризик розвитку глаукоми через 10 років, незалежно від того імплантується внутрішньоочна лінза, чи ні. Ці результати 10-річного спостереження були отримані в рамках дослідження Infant Aphakic Treatment Study, яке фінансувалось National Eye Institute (NEI) та нещодавно було опубліковане в журналі JAMA Ophthalmology.

“Ці результати підкреслюють необхідність тривалого нагляду за глаукомою у дітей, які пройшли хірургічне лікування катаракти. Вони також дають нам певну міру впевненості, що розміщувати внутрішньоочну лінзу під час хірургії катаракти не є необхідним”, – каже Michael F. Chiang, M.D., директор NEI.

“Результати оскаржують уявлення про те, що заміна кришталика дитини на штучний захищає її від розвитку глаукоми, яке є переконанням деяких дитячих хірургів-офтальмологів”, – розповідає головний дослідник Scott R. Lambert, M.D., професор офтальмології Stanford University, Palo Alto, California.

На момент видалення катаракти, 114 учасникам дослідження, які народилися із вродженою катарактою в одному оці, було від 1 до 6 місяців. Вже в операційній випадковим чином вирішувалось чи буде їм імплантовано штучний кришталик, чи їх залишать без внутрішньоочної лінзи зі станом, який називається афакія.

Щорічно в США народжується приблизно 2500 дітей із вродженою катарактою – помутнінням кришталика ока. Змутнілий кришталик видаляється шляхом оперативного втручання. Для того, щоб око дитини мало змогу правильним чином фокусувати світло на сітківку під час хірургічного втручання всередину може імплантуватись внутрішньоочна лінза, або ж око залишається без неї і використовується контактна лінза (чи окуляри, якщо видалення катаракти було проведене одразу на двох очах).

“Я кажу батькам пацієнта, що імплантація штучного кришталика в око – це як купляти весільне взуття вашій дитині, поки вона ще немовля. Дуже важко прорахувати якої сили має бути внутрішньоочна лінза, не знаючи яким виросте око через роки після операції. Тому рішення про розміщення штучного кришталика під час видалення катаракти потребує оцінки та не завжди є гарним варіантом. В результаті, очі в майбутньому можуть потребувати сильної корекції, або ж заміни внутрішньоочної лінзи”, – розповідає головний автор статті Sharon F. Freedman, M.D., спеціаліст з дитячої глаукоми в Duke University, Durham, North Carolina.

Діти, які проходять видалення катаракти, мають підвищений ризик розвитку глаукоми – стану, що загрожує зору шляхом ураження зорового нерву – нерву, який поєднує очі та мозок. Вчені припускають, що операція із видалення катаракти перешкоджає дозріванню шляху, яким рідина покидає око немовляти, і це призводить до підвищення внутрішньоочного тиску та пошкодження зорового нерву в таких очах.

Серед 110 дітей, які були доступні до повторного огляду через 10 років, у 25 очах (24%) розвинулась глаукома, а у 21 ока (20%) була підозра на глаукому через високий внутрішньоочний тиск. Однак, гострота зору у очах із глаукомою не сильно відрізнялась від очей, в яких глаукома не розвивалась. Дослідники не знайшли жодних доказів пошкодження очей, пов’язаного із глаукомою, оціненого за допомогою зображення головки зорового нерву та вимірювання товщини шару нервових волокон сітківки.

Вчені пояснюють відсутність пошкодження очей, пов’язаного із глаукомою, тим, що проводився пильний моніторинг пацієнтів, і за найменших проявів глаукоми починалась агресивна терапія.

Хоча пожиттєва траєкторія ризику глаукоми у пацієнтів, які пройшли хірургію катаракти у дитинстві, залишається невідомою, дане дослідження показало, що ризик розвитку глаукоми після видалення катаракти зростав з 9% (через 1 рік) до 17% (через 5 років), і до 22% (через 10 років).

“Кожна дитина, якій було видалено катаракту, має проходити обстеження у офтальмолога мінімум один раз на рік, – каже Freedman, – Кожна дитина, якій було встановлено діагноз глаукоми, або ж її внутрішньоочний тиск виходить за межі норми, а глаукомних уражень не було виявлено – стан, який ми звемо підозрою на глаукому – має контролюватись кожні 4-6 місяців, залежно від стабільності стану очей та здоров’я”.

Отримані дані також підтверджують, що вибір часу для хірургії катаракти є дією, яка потребує значного балансу: якщо проводити її дуже рано – збільшується вірогідність глаукоми, якщо трохи запізнитись – зростає ризик амбліопії, яка є основною причиною порушення зору у дітей, та виникає, коли наявність катаракти в одному оці призводить до зупинки аналізу мозком сигналів, які надходять від цього ока, та змушує його надавати перевагу сигналам із іншого ока.

Завдяки Infant Aphakic Treatment Study подальші дослідження глаукоми після хірургії катаракти у дітей отримають значний поштовх вперед. Freedman зазначила, що співпраця 12 дослідницьких центрів визначила стандарти діагностики дитячої глаукоми, підозри на глаукому та критерії побічних явищ, пов’язаних із глаукомою. “Ця когорта розпочала процес, що призвів до появи міжнародної класифікації дитячої глаукоми в 2013 році, якою користуються й сьогодні по всьому світу”, – каже вона.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Medical Xpress 17 грудня 2020 року.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *