На сьогоднішній день було досліджено різноманітні застосування генетичних тестувань в офтальмології, починаючи від прийняття рішень щодо кератоконусу аж до скринінгу рефракційної хірургії.

Члени ради OSN Pediatrics/Strabismus – три провідних спеціалісти, обговорили потенціал генетичного тестування в офтальмології для дітей.

Robert S. Gold, MD: Я можу навести приклад, який трапився у моїй практиці. Я тривалий час займався наглядом за однією родиною, і усі ми не могли зрозуміти, що відбувається їх  5-річною дитиною. У батьків щойно народилася ще одна дитина, і обидві дитини мали значну світлобоязнь. Наша група дитячих офтальмологів спостерігала за цими дітьми, і ми зробили припущення, що у них ахроматопсія. Коли ж ми намагалися залучити сім’ю до генетичного тестування, по тяжкості це було схоже на виривання зубів.

Ми замовили генетичне тестування для цих дітей, і воно показало позитивний результат. Це був один із перших випадків у моїй кар’єрі, коли я фактично замовив цілу групу генетичних тестів. Ми відчували, що зробили велике добро для сім’ї. Ця мати намагалася відправити свою дитину на електроретинографію (ЕРГ); у центральній Флориді ми цього не маємо, і ми повинні відправляти їх до університетського центру. Ми з матір’ю щотижня знаходились на телефонному зв’язку, намагаючись вирішити це питання.

У такі моменти я б тепер без вагань замовляв тестування, надав би інформацію генетику, і передав би встановлення діагнозу йому. Рік чи два тому це точно не було б тим, що я зробив би взагалі.

Erin D. Stahl, MD: Я вважаю, що у нас досить хороші умови для залучення таких тестувань у практику. Я працюю у великій дитячій лікарні, яка проводить генетичні тестування та має генетичне відділення, а в офтальмологічному відділенні є консультант з питань генетики. Якщо я бачу пацієнта, який викликає у мене сумніви, я можу замовити ЕРГ, але я також залучаю і консультанта-генетика.

Консультант дзвонить родині та організовує телемедичну консультацію, а потім по телефону збирає сімейний анамнез та вивчає родовід. Якщо консультант розуміє, що цій дитині потрібно звернутися до генетика, якщо дитина страждає дисморфією або має інші серйозні медичні проблеми (а це доволі низький відсоток дітей), тоді спеціаліст направить пацієнта до генетика. В іншому випадку консультант замовляє тестування під моїм іменем. Я підписую, а потім, коли приходять результати, він дзвонить родині щоб обговорити результати.

Потім і я отримую результати, де у висновках написано: «Я повідомив сім’ї про результати. Якими б ви хотіли бачити ваші подальші дії?» Я відчуваю, що це чудове використання наших технічних можливостей. Ми не залежимо від генетиків, якщо тільки генетичний консультант не вирішить, що вони нам потрібні. Консультанти мають інформацію про те, що безкоштовно, а що не безкоштовно і що саме доступно через клінічні дослідження. На щастя, це зовсім не займає у нас багато часу.

Douglas R. Fredrick, MD, FAAP: Нам в Орегоні дуже пощастило, що ми маємо гарну клініку та програму по захворюваннями сітківки, але для людини, яка займається приватною практикою, я думаю, що це стане зоною зростаючої небезпеки. Якщо ви не генетик і погоджуєтеся на проведення генетичного тестування, але робите помилку, ви можете подумати: «Боже мій, скільки ще патологій я пропустив за останній тиждень?» Генетичне тестування може виявити делеції та поліморфізм, але лише кваліфікований генетичний консультант або генетик може надати точну інформацію про значення цих знахідок як для хворої дитини, так і для інших членів сім’ї.

Я розмовляв із Stacy Pineles, MD, яка пояснила, що Каліфорнійський університет у Лос-Анджелесі відкриває центр офтальмологічної генетики та має спеціальні ресурси для навчання офтальмологічних генетиків. Отже, очевидно, що це буде займати все більшу частину нашого життя. Якщо ви хочете зрозуміти, наскільки все змінюється, то подивіться на Великобританію. Там не можна замовити конкретну генетичну панель. Вони не замовляють панелі катаракти або панелі спадкових захворювань сітківки. Вони отримують повне секвенування екзомів для кожного із підозрою на генетичне захворювання очей, а Національна служба охорони здоров’я стандартизує тестування та результати. Я думаю, що вони набагато попереду нас і саме це є тим, що ми повинні запропонувати. Ми повинні принаймні працювати над таким майбутнім.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Healio 25 жвотня 2022 року.

Використовуючи нову модель на основі стовбурових клітин, видобутих із клітин шкіри, вчені знайшли перші прямі докази того, що пов’язані зі хворобою Штаргардта мутації гена ABCA4 впливають на шар клітин в оці, який називається пігментним епітелієм сітківки (RPE). Відкриття вказує на нове розуміння прогресування хвороби Штаргардта та пропонує терапевтичну стратегію для захворювання, яке наразі не лікується. Дослідження проводилося в Національному інституті очей (NEI), що є частиною Національного інституту здоров’я. Висновки дослідження опубліковані 27 жовтня 2022 року в журналі Stem Cell Reports.

«Ця нова модель прискорить розробку методів лікування хвороби Штаргардта, — сказав директор NEI Майкл Ф. Чіанг, доктор медичних наук, — Ми не маємо способу лікування цієї хвороби частково ще й тому, що вона зустрічається рідко. Дана модель теоретично створює необмежену кількість людських клітин для вивчення”. Хвороба Штаргардта вражає приблизно 1 з кожних 10 000 людей у ​​США.

Хвороба Штаргардта викликає прогресуючу втрату центрального та нічного зору. Втрата зору пов’язана з токсичним накопиченням багатих ліпідами відкладень у пігментному епітелії сітківки, основною роботою яких є підтримка та живлення світлочутливих фоторецепторів. За нормальних умов ген ABCA4 виробляє білок, який запобігає цьому токсичному накопиченню. Попередні дослідження показали, що хвороба Штаргардта спричинена різними мутаціями в гені ABCA4. Відомо, що понад 800 мутацій ABCA4 пов’язані з широким спектром фенотипів хвороби Штаргардта.

Одним із способів підтримки фоторецепторів клітинами пігментного епітелію є поглинання їхніх відпрацьованих зовнішніх сегментів, що зберігає клітину чистою та здоровою. Багато вчених вважають, що при хворобі Штаргардта клітини пігментного епітелію гинуть після того, як вони отримують токсичні побічні продукти в ході поглинення зовнішніх сегментів фоторецепторів, і, що це, у свою чергу, призводить до смерті фоточутливих клітин та втрати зору.

Значна частина поточного знання про хворобу Штаргардта була отримана завдяки вивченню мишачих моделей, які за своєю суттю є обмежені через широку генетичну варіабельність захворювання у людей. За допомогою людської моделі пігметного епітелію сітківки дослідники NEI змогли визначити, чи мутації гена ABCA4 безпосередньо впливають на пігментний епітелій незалежно від фоторецепторів.

Щоб розробити нову модель, дослідники взяли клітини шкіри пацієнтів із хворобою Штаргардта, перетворили їх на стовбурові клітини, а потім спонукали стовбурові клітини диференціюватися в клітини пігментного епітелію. Досліджуючи матеріал, отриманий від пацієнтів, вчені виявили білок ABCA4 на клітинній мембрані пігментного епітелію. Вони досліджували функцію ABCA4 у розвитку клітин пігментного епітелію, використовуючи технологію редагування генів CRISPR/Cas9 для створення отриманого від пацієнтів пігментного епітелію без ABCA4, що називається нокаутом ABCA4. Вони виявили, що втрата ABCA4 не впливає на дозрівання пігментного епітелію, отриманого від пацієнтів.

Однак, коли пігментний епітелій без ABCA4 піддавалися впливу зовнішніх сегментів нормальних фоторецепторів (дикого типу), він накопичував внутрішньоклітинні ліпідні відкладення.

Подальші випробування нокаутів ABCA4 проявили ознаки дефектного метаболізму ліпідів пігментного епітелію і порушення здатності цього шару перетравлювати зовнішні сегменти фоторецепторів, що призводить до відкладень ліпідів у його клітинах.

Це перший звіт, де втрата функції ABCA4 у пігментному епітелії людини була пов’язана з внутрішньоклітинними відкладеннями ліпідів у цих клітинах без впливу на зовнішні сегменти мутантного фоторецептора ABCA4. З часом ці ліпідні відкладення можуть сприяти атрофії пігментного епітелію, що призводить до дегенерації фоторецепторів.

«У нашому звіті містяться вказівки щодо підходу до генної терапії із прицілом на пігментний епітелій, — сказав провідний вчений дослідження, доктор філософії Капіл Бхарті, старший дослідник секції трансляційного вивчення очей і стовбурових клітин NEI, – Наші дані свідчать про те, що на додаток до корекції втрати функції ABCA4 у фоторецепторах, генна терапія також повинна бути спрямована і на клітини RPE».

Це дослідження є частиною більших зусиль NEI, спрямованих на вирішення обмеженої доступності ліній стовбурових клітин пацієнтів для вивчення хвороби Штаргардта. Щоб подолати цей бар’єр, NEI ініціював банківську програму STGD1-iPSC для пацієнтів з різними мутаціями ABAC4. Ці клітини будуть доступні для наукової спільноти в цілому для досліджень механіки та генотипу-фенотипу.

Оригінальна стаття була опубліковна на порталі Medical Xpress 27 жовтня 2022 року.

Американська академія педіатрії, Американська асоціація дитячої офтальмології та косоокості, Американська академія офтальмології та Американська асоціація сертифікованих ортоптів розробляють рекомендації щодо перевірки зору у дітей.

Провідною організацією є Американська академія педіатрії, яка розповсюджує настанови серед педіатрів і сімейних лікарів. В даний час перевірка зору рекомендована при народженні, у віці 6 місяців, в 1 рік і щорічно під час регулярних оглядів. Медиків, які працюють із дітьми, навчають проводити зовнішній огляд за допомогою джерела світла, щоб знайти будь-які очевидні аномалії чи ознаки інфекції, оцінити розмір зіниць на предмет симетрії та нормальної реакції на світло, перевірити синхронність руху очей за допомогою тесту Гіршберга та спостерігати за нормальним і симетричним червоним рефлексом за допомогою прямого офтальмоскопа. Коли дитина дорослішає і здатна до співпраці, вимірюється її гострота зору. Якщо виявлено відхилення від норми, дитину направляють до офтальмолога.

У процесі перевірки зору виникає багато проблем. Це може призвести до помилок діагностики, що може затримати відповідну терапію, або багатьох непотрібних направлень до офтальмолога, якщо очі дитини виявляються здоровими.

Richard L. Lindstrom, MD із колегами з Minnesota Eye Consultants десятиліттями брали участь у щорічних безкоштовних перевірках зору в центрі міста в Інституті очей Філіпса в Міннеаполісі. “Коли ми виявляли очні патології, ми також з’ясовували, що багато батьків не дотримувалися рекомендованого огляду у офтальмолога, оскільки вони не мали фінансової можливості оплатити дане обстеження. Тому ми запропонували безкоштовні офтальмологічні огляди в нашому сусідньому міському офісі. Але все одно багато батьків не пройшли перевірку очей своїх дітей у наших офтальмологів”, – розповідає він.

“Останнім викликом було те, що коли офтальмолог рекомендував лікування, включно з чимось таким простим, як окуляри, деякі діти його не отриували, оскільки їхні батьки не могли собі дозволити вартість лікування. Потім ми створили фонд для покриття витрат на офтальмологічні огляди та будь-яку необхідну медичну або хірургічну терапію, але дотримання наших офтальмологічних рекомендацій пацієнтами та батьками часто ігнорувалося, навіть коли терапія, включно з окулярами, надавалася безкоштовно.

Скринінг зору стане ще більш важливим, оскільки ми маємо справу з пандемією прогресуючої короткозорості та доступністю ефективних методів лікування, включаючи модифікацію способу життя, спеціальну оптичну корекцію та топічні очні краплі з низькими дозами атропіну.

Ми залишаємося перед викликом і потребуємо кращого підходу до перевірки зору у дітей. Незважаючи на труднощі, пов’язані з комплаєнсом пацієнтів і батьків, скринінг зору на захворювання очей, які піддаються лікуванню, залишається критично важливим і щороку веде до збереження та/або відновлення зору для тисяч дітей. Можливо, наша здатність проводити домашнє цифрове тестування зору, яка вдосконалюється із часом, підвищить наш рівень успіху в ефективному скринінгу очей кожної дитини та мотивуватиме їхніх батьків шукати відповідне лікування.

Щодо другої теми цього обговорення, захворювання поверхні очей є поширеним первинним діагнозом у дітей. Як легку мнемоніку в диференціальній діагностиці причин червоного ока я вчу ABCD: алергія (allergy), блефарит (blepharitis), кон’юнктивіт (conjunctivitis) і хвороба сухого ока (DED). Більш важкі інфекційні захворювання, такі як кератити, епісклерит/склерити та увеїти не становлять труднощів у диференціальній діагностиці.

Алергічні кон’юнктивіти та бактеріальні кон’юнктивіти завжди часто зустрічаються офтальмологам, в практиці яких є діти. Останніми роками блефарит і хвороба сухого ока зросли в поширеності. Багато хто вважає, що це пов’язано з американською дієтою та збільшенням випадків ожиріння. Ті самі захворювання краю повік, що типово вражають дорослих – тепер вражають і дітей. Це блефарит і дисфункція мейбомієвої залози (МГЗ).

Простий, але корисний спосіб класифікувати блефарит є поділяти його на передній блефарит, який уражає головним чином вії та їх фолікули, і задній блефарит, який переважно вражає мейбомієві залози. Багато пацієнтів виявляють ознаки та симптоми як переднього, так і заднього блефариту разом із вторинною хворобою сухого ока, пов’язаною із випаровуванням сльози. Найпоширенішими формами переднього блефариту є себорейний блефарит, який характеризується жирним лущенням краю повік із лусками та лупою; стафілококовий блефарит, який часто супроводжується значною гіперемією краю повік, васкуляризацією рогівки, фліктенулами або периферичними інфільтратами рогівки; і демодексний блефарит з патогномонічним нальотом.

Дисфункція мейбомієвих залоз характеризується закупорюванням отворів мейбомієвої залози, каламутністю або відсутністю мейбума при ручному видавлюванні та звивистістю або випаданням залози при мейбографії. Терапія подібна для дорослих і дітей і вимагає тривалого її дотримання з очікуванням рецидивів протягом усього життя. Гігієна повік залишається основою піраміди лікування. Я вважаю, що прогрівання за допомогою маски Bruder або альтернативного засобу матиме ефект для дітей старшого віку, а спрей із хлорноватистою кислотою легко застосовувати в будь-якому віці. Антибіотикотерапія макролідним антибіотиком, таким як еритроміцинова очна мазь або азитроміцинові очні краплі, є безпечною та ефективною. Сімейство тетрациклінів зазвичай уникають, якщо мова йде про лікування дітей.

Маска Bruder

При стафілококовому блефариті ефективним є антибіотик з хорошою ефективністю проти метицилін-резистентних видів стафілокока, наприклад очна мазь з бацитрацином, Polytrim (краплі поліміксин B/триметоприм, AbbVie) або, у важких випадках, суміш ванкоміцину. У пацієнтів із більш тяжким перебігом запалення і вторинною неоваскуляризацією рогівки, фліктенулами або інфільтратами рогівки може знадобитися короткий курс місцевого застосування стероїдів. Я вважаю, що комбіновані краплі тобраміцин/дексаметазон або мазь лотепреднол перед сном особливо корисні.

Сподіваємося, нові методи лікування демодексного блефариту вже на горизонті, включаючи очні краплі Лотіланер від Tarsus Pharmaceuticals. Застосування дерматологічного івермектинового крему Soolantra (Galderma) не за призначенням є доступною альтернативою, як і препарати з олії чайного дерева.

У важких випадках ми проводимо зондування мейбомієвої залози з ручним видавлюванням вмісту (наприклад, за допомогою LipiFlow (Johnson & Johnson Vision), iLux (Alcon), BlephEx (BlephEx LLC). Альтернативним варіантом є інтенсивне імпульсне світло та кілька інших доступних процедур. У дітей молодшого віку ці процедури вимагають седації, як і лікування будь-якого гордеолуму або халязіону.

Принцип роботи LipiFlow

iLux

Своєчасна діагностика та належна терапія розладів зору у дітей можуть бути складними, оскільки підтримка батьків, комплаєнс і платоспроможність можуть заважати належному лікуванню. Захворювання поверхні ока є поширеним явищем у будь-якому віці, із збільшенням частоти блефаритів, дисфункції мейбомієвих залоз та синдрому сухого ока. Той факт, що рання діагностика та належна терапія можуть запобігти інвалідності по зору на все життя, мотивує нас усіх робити все можливе, щоб зберегти, відновити та покращити зір наших дітей.”

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Healio у жовтні 2022 року.

У багаторічному дослідженні, яке проводилось в одній міській лікарні США і нещодавно закінчилось, порівнювали прогресування аномалій рефракції у дітей з ретинопатією недоношених (ROP), які проходили терапію інтравітреальним введенням бевацизумабу (IVB), лазерну терапію, або IVB з лазером після введення.

Це ретроспективне когортне дослідження включало 88 немовлят із ретинопатією недоношених 1 типу, які проходили обстеження та лікування з квітня 2011 року по листопад 2020 року в одній міській дитячій лікарні США. Двадцять два пацієнти (40 очей) отримували лише IVB, 48 (90 очей) отримували лише лазерне лікування, а 18 (36 очей) лікували IVB з лазером другим етапом. Спостереження тривало понад 8,5 років. Для аналізу було використано дві моделі: (1) лінійна модель зі змішаними ефектами для оцінки того, як сферичний еквівалент і гострота зору змінювалися з постменструальним віком; і (2) більш детальна модель з додатковими параметрами для тяжкості ROP, які включали зони ROP, стадії та години ураження сітківки.

Спостерігалася значна тенденція до більшого та більш швидкого прогресування міопії у пацієнтів, які отримували лазерне лікування, незалежно від того, чи передувало йому IVB; швидкість прогресування становила 0,16 D на рік на кожні 100 лазерних коагулятів. Крім того, чим важча ROP (на зону та стадію), тим значніше та швидше було прогресування міопії. Прогресування міопії при ROP зони I було більшим на -0,63 D за рік, порівняно з ROP в зоні II, а для стадій 3 і 4 прогнозоване прогресування міопії було на -1,41 D за рік швидше, ніж для стадій 1 і 2.

Нажаль, дослідження було обмежене лише одінєю медичною установою. Крім того, не було проведено біометричні вимірювання, такі як фіксування осьової довжини, кривизни рогівки або товщини кришталика. Майбутні дослідження із участю немовлят з ретинопатією недоношених повинні включати біометричний аналіз.

Це перше дослідження, в якому повідомляється про значне прогресування міопії у дітей з РОП, які отримували лазерну терапію, спостережння в якому тривало протягом >8,5 років. Інші дослідження не повідомляли про таке швидке прогресування в більш молодому віці. Лікування тільки IVB не вплинуло на прогресування міопії. Офтальмологи, які лікують немовлят із важкими ретинопатіями недоношених, повинні знати про вплив лазерного лікування з IVB або без нього на прогресування міопії та потенційний розвиток амбліопії.

Оригінальне дослідження було опбуліковане в American Journal of Ophthalmology 31 березня 2022 року.

Користування цифровими пристроями, робота на близькій відстані, менша кількість часу, проведеного на свіжому повітрі та генетичні фактори сприяють посиленню короткозорості у дітей, але є способи пом’якшити її прогресування – відповідно до слів доповідача на літньому симпозіумі «Жінки в офтальмології».

В одному дослідженні, яке вивчало прогресування короткозорості в «2020 році домашнього ізолювання», спостерігалося «надзвичайне зростання, особливо у дітей молодшого віку», – сказала Рупа Вонг, доктор медичних наук. У 6-річних дітей міопія прогресувала у три рази сильніше, а у 8-річних – лише в 1,4 рази.

«Дослідники вважають, що ця різниця сталась через те, що молодші діти до пандемії справді не користувалися пристроями так часто, як старші діти», — сказала Рупа Вонг, дитячий офтальмолог з очної клініки Гонолулу.

Лікування низькими дозами атропіну та щоденні одноразові м’які контактні лінзи MiSight (CooperVision) є двома способами уповільнити прогресування короткозорості у дітей та підлітків.

«Тепер у нас є варіанти лікування», — сказала Вонг. MiSight це м’які одноденні контактні лінзи із технологією подвійного фокусування, яка враховує міопічний дефокус.

Пацієнтам, менеджмент яких проводиться відповідно до протоколу лікування короткозорості, Вонг вимірює рефракцію та осьову довжину ока кожні 6 місяців, незалежно від того, приймає пацієнт низькі дози атропіну, користується лінзами MiSight або отримує комбіноване лікування. Низькі дози атропіну є варіантом для пацієнтів з астигматизмом або дуже молодих пацієнтів, як зазначає доповідач.

“Я починаю менеджмент всіх пацієнтів з концентрації 0,05%, – сказала вона, – Через 1–2 тижні я надсилаю текстове повідомлення, захищене HIPAA, щоб оцінити, чи є у них світлочутливість або погіршення зору на близькій відстані».

Вонг пролікувала уже понад 200 пацієнтів низькими дозами атропіну і продовжує цю терапію.

За її словами, вона також першою на Гаваях ввела в практику контактні лінзи MiSight. Вонг пропонує MiSight пацієнтам віком від 8 до 16 років і має 26 пацієнтів, які носять лінзи MiSight, 10 з яких використовують комбіноване лікування.

«Так, 8-річні діти можуть одягати контактні лінзи, якщо ви їх правильно привчите», — сказала вона.

Зменшити час роботи на близькій відстані та проводити більше часу на свіжому повітрі – це інші прості та безкоштовні способи вжити заходів проти прогресування короткозорості, сказала вона.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Healio 2022 року.

Закапувати очні краплі маленьким дітям це дуже важко. А закапати очні краплі власній маленькій дитини взагалі майже неможливо.

Наші власні діти викликають почуття провини, вони тиснуть на всі емоційні кнопки (які, до речі, вони і встановили) і звиваються всіма анатомічно неможливими способами, щоб завадити нам виконувати свій батьківський обов’язок. Отже, як батькам щодня закрапувати низькодозований атропін своїм дітям, щоб уникнути прогресуючої короткозорості? Скільки травм насправді необхідно?

Дорослі не набагато краще користуються краплями; одне дослідження показало, що 93% людей не змогли правильно приймати ліки від глаукоми. І тому деякі нові альтернативи традиційним краплям можуть змінити майбутнє догляду за очима. Ось три підходи, які є цікавими у перспективі.

1. Відсутність води у складі. Краплі для місцевого застосування на основі перфторвуглецю від німецької компанії Novaliq, яка тепер співпрацює з Bausch + Lomb, швидше за все, незабаром вийдуть на ринок США як засіб для лікування дисфункції мейбомієвої залози. Ця органічна транспортна речовина має величезний потенціал для доставки ліків, які важко піддаються змінам формули (наприклад циклоспорин від сухого ока та інші речовини, які колись були недоступні для місцевого застосування, оскільки вони не розчиняються у воді). Завдяки характеристикам поверхневого натягу цих розчинників вони утворюють краплі розміром приблизно в одну п’яту від розміру крапель розчинів на водній основі, і вони поширюються поверхнею ока, як маслянисті часточки, покращуючи поглинання. Вони не містять консервантів і дуже стійкі до зберігання. Такі безводні препарати, як цей, безперечно, є частиною майбутнього топічної терапії.

2. Відсутність флакону. Як Optejet від Eyenovia, так і AcuStream від Kedalion — це пристрої розміром з долоню, призначені для доставки в око дуже малих доз топічного препарату, включаючи атропін. Оскільки доставляється менше ліків, токсичність зменшується без шкоди для місцевої активності. Для людей, які мають проблеми з артритом рук або, яким важко відкинути голову назад, або для дітей, які перетворюються на росомаху, коли до них підходиш із краплями, це може набагато полегшити задачу.

Optejet від EyenoviaAcuStream від Kedalion

3. Відсутність крапель. Деякі з нас знайомі з такими препаратами, як Dextenza (дексаметазоновий офтальмологічний вкладиш, Ocular Therapeutix), Dexycu (внутрішньоочна суспензія дексаметазону 9%, EyePoint Pharmaceuticals), Durysta (імплантат біматопросту, Allergan) і Ozurdex (інтравітреальний імплантат дексаметазону 0,7 мг, Allergan) – вже схвалені FDA депо ліків, які вводять або імплантують для забезпечення багатотижневої терапії. Багато технологій майбутнього уже тестуються в лабораторії або розробляються FDA для лікування кожної частини ока при будь-якому типі захворювання. Інвесторам слід приділити пильну увагу на цей простір, тому що колективний ринок ліків, який буде замінено цими продуктами, обчислюється десятками мільярдів доларів.

Dextenza

Durysta

Технології доставки ліків у майбутньому можуть значно полегшити терапію у дітей і перевести дискусію про лікування очей із дитиною з “ні, ніколи” хоча б в “можливо”.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Healio в 2022 році.

У серії випадків заміни кришталиків складних очей після радіальної кератотомії ІОЛ з малою апертурою від AcuFocus забезпечили гарний зір без сторонніх засобів та збільшену глибину фокусу.

Згідно з даними, представленими доктором медичних наук Gabriel Quesada та співавторами на зустрічі Європейського товариства катарактальних і рефракційних хірургів, «у всіх пацієнтів спостерігалося значне зменшення симптомів сліпучого блиску та ореолів, про які вони повідомляли самі».

На очах із попередньою радіальною кератотомією (РК) хірургія катаракти є складною з точки зору точного розрахунку потужності ІОЛ та прогнозування результатів рефракції ока після хірурігї. Крім того, технологічно передові ІОЛ зазвичай протипоказані, оскільки вони можуть посилити такі симптоми, як ореоли та відблиски.

У проспективній послідовній серії з 23 очей 15 пацієнтів, яким раніше було виконано радіальну кератотомію, була проведена операція з видалення катаракти із імплантацією малоапертурної ІОЛ, яка тепер називається IC-8 Apthera. Результати оцінювали протягом 5 років спостереження.

Протягом усього післяопераційного періоду некоригована гострота зору була стабільною, а через 5 років вона становила 20/30 або вище для далі і середньої відстані та 20/40 або вище на близькій.

«Поєднання попередніх РК та ІОЛ з малою апертурою дозволяло чудово проводити клінічне дослідження сітківки та фото очного дна», — пишуть автори.

Оригінальна стаття була опублікована на порталі Healio в 2022 році.